32-річний Ярослав Худайбергенов втратив ногу внаслідок важкого поранення під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Життя до війни
Батько Ярослава казах, а мати українка, до війни родина проживала в Сумах.
Раніше чоловік займався ремонтом автомобілів, але обставини привели його на передову.
Ярослав розповідає – до його міста окупанти в’їхали у перший день повномасштабного вторгнення. Вони зупинилися в мікрорайоні Баранівка.
На третій день Ярослав разом з братом пішов до військкомату, однак тоді їх повернули додому.
Через рік на блокпосту чоловікові вручили повістку.
Чоловік отримав поранення
Воював захисник на Запорізькому напрямку, пригадує – бої були дуже інтенсивні.
Поранення боєць отримав наприкінці серпня. Він витримав три приходи: перший у праву ногу, другий у ліву, і третій в руку.
Ярослав розповідає – побратимам дісталося більше, загинув молодший лейтенант, один опинився в психіатричній лікарні, а інші отримали серйозні поранення.
Лікування бійця
Зараз військовий на реабілітації. Йому ампутували праву ногу вище коліна, під пах. Також у чоловіка поранена ліва ступня.
Спицю з ноги бійця вже забрали, але ходити йому досі тяжко, бо ще не все загоїлося.
Медики запевняють Ярослава – поставлять йому хороший протез.
Захисник досі відчуває фантомний біль, особливо при зміні погоди.
Чоловік працює з психологом, бо до його снів інколи “повертається” війна.
Дружина Ярослава дізналася про його поранення через п’ять днів під час телефонного дзвінка.
Вона плакала, але раділа, що чоловік залишився живим.
Ярослав узяв участь у фотовиставці Сталеві духом, щоб розповісти про свій досвід війни та закликати інших захищати Україну.
– Хоч і страшно, але це треба робити. Хто, як не ми, – каже боєць.
