Стрічка режисера Філіпа Сотниченка пропонує згадати українські 90-ті поза російськими наративами, поглянути на те, як ми змінилися за ці роки та який шлях ще належить пройти. «Ля Палісіада» знайомить із важливими сторінками минулого у нашій країні та є першим фільмом, що розповідає про смертну кару в Україні.
Дія відбувається у 1996 році, за 5 місяців до мораторію на смертну кару. Двоє старих друзів, детектив міліції та судовий психіатр, розслідують вбивство колеги. Колись давно вони обидва були закохані у вдову загиблого. Занурені в заплутану справу й давно забуті спогади, вони створюють майбутнє, у якому мають жити їхні діти, успадкувавши нереалізовані прагнення батьків.
Трейлер, як і фільм, поєднує два покоління українців – народжених у 90-ті та їхніх батьків. Він підкреслює один з головних меседжів стрічки: ми – діти своїх батьків, а наслідки не такого далекого минулого безпосередньо впливають на наше майбутнє. Але чи здатні ми не повторювати патерни поведінки і прожити інше життя?
Окрім трейлеру представлено прокатний постер до фільму, виконаний у нетиповій художній техніці. Він перегукується з фестивальним постером стрічки, що вже встиг завоювати серця глядачів. Автор арту – сучасний український художник Мітя Фєнєчкін.
“Я не хотів робити фільм про 90-ті. Я хотів поговорити про сучасність, в якій ми опинилися. Ми відтворили той час відштовхуючись від архівних матеріалів та вивчаючи побут кінця ХХ століття. Хотіли створити відчуття 90-х, які лишили свій суттєвий відбиток на декількох поколіннях. Це фільм – спогад. В якому ви можете спробувати відчути історію розвитку особистості різних персонажів стрічки. Фільм може здатися складним, але він простий і місцями навіть смішний”, – режисер Філіп Сотниченко.
Робота над фільмом тривала 5 років. Автори винайшли самобутнє візуальне рішення, що підкреслює відповідний історичний період. Для цього оператор стрічки Володимир Усик (“Папині кросівки”, “Назовні”, “Крим, як це було”) вирішив використовувати знімальну техніку саме того часу, який хотілося відобразити на екрані. Стрічка була знята на Sony DSR-PD170P, що фільмує у відеоформаті DVCAM, створеному якраз у 1996 році.
<span data-mce-type=”bookmark” style=”display: inline-block; width: 0px; overflow: hidden; line-height: 0;” class=”mce_SELRES_start”></span>
Для відтворення атмосфери часу, естетики зйомки, костюмів, декорацій та навіть характерів персонажів творці відштовхувались від архівних матеріалів. А художник з костюмів Володимир Кузнецов шукав рідкісний одяг всюди – від домашніх гардеробів членів знімальної групи та секонд-хендів до музею МВС та колишніх міліціонерів, які працювали в ті часи.
«У нас вийшла дійсно командна робота, бо всі ніби душу віддавали проєкту, це стосується кожного: художній департамент — Ріта Кулик, Марія Денисенко, Віктор Корчинський, звукова концепція Сергія Авдєєва, Олега Головьошкіна і зведення Ігоря Казмірчука, робота акторів, відбір типажів Сергія Горного. І найкращим було те, що кожен підтримував один одного, допомагав, якщо вилазили якісь непередбачувані ситуації. Я це називаю балетом, коли команда працює складено і кожен на своєму місці. Тим паче ми знімали в непрості часи, в часи пандемії і навіть не здогадувались, в яких обставинах нам доведеться завершувати фільм і презентувати його світу» – продюсерка фільму Валерія Сочивець.
Світова премʼєра стрічки відбулася під час 52-го Роттердамського міжнародного кінофестивалю в основному конкурсі Tiger Copmetition, де «Ля Палісіада» отримала нагороду Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI). А в грудні цього року український фільм було номіновано на премію Європейської кіноакадемії у категорії “Відкриття року”.
Всеукраїнська прем’єра «Ля Палісіади» стартує – 11 січня 2024 року.
