Боєць ДШВ розповів Фактам ICTV про події на півострові Крим у 2014 році, а також, чи були під час служби ситуації на межі життя та смерті.
Іван – один з тих, хто разом із бойовими побратимами у складі бригади берегової оборони виходив з окупованого Криму у 2014-му.
Тоді ситуація була настільки складною, що у деяких випадках було навіть важче, аніж під час бойових дій на Донбасі. Проте після вдалої передислокації наших військових на материкову Україну Іван продовжив свою службу уже у десантно-штурмових військах.
– Чи пам’ятаєте ви події 2014 року, кримський Майдан? Що ви тоді думали і що робили?
– Під час кримського Майдану, який відбувся у Сімферополі, “майдани” розійшлися по всіх містах Криму. Так само біля всіх військових частин збиралися люди. Багатьох, які служили раніше у цій частині, агітували лишитися там або залишити півострів, бо це їхня земля і вона все одно буде їхньою.
Спочатку аргументували це тим, що охороняють нас від так званих тітушок, а потім з’ясувалося, що вони тримали нас у такій морально-психологічній облозі, щоб дочекатися, поки військові частини оточать “зелені чоловічки”, і допомагали військовослужбовцям противника завдати нам психологічних травм.
Після цього багато військових та офіцерів, з якими ми служили, залишилися продовжувати службу у тій частині. Вже як потім з’ясувалося, коли ми виїхали у Миколаївську область, тих військовослужбовців порозкидали по всіх частинах Росії.
– Як події 2014 року вплинули на ваше життя, персональний вибір, як могло скластися ваше життя? Чи поїхали б з Криму, якби не анексія?
– Події у 2013-2014 роках дуже на мене вплинули, оскільки військова служба у цій частині в нас була контрактною. Я прийшов уже після строкової служби, яку проходив тут у 2011-2012 роках, а в 2013-му пішов на контракт. Гадав, що стану військовим. За перший контракт хотів стати хоча б сержантом, що надалі й сталося. Тож після сержантського контракту я пішов далі навчатися на офіцера.
Фото: Pexels
– Чому вирішили піти у ДШВ, чим був зумовлений вибір?
– Оскільки 25 бригада під час анексії була на полігоні у Криму, де перебувала моя військова частина, там я познайомився з військовослужбовцями і вирішив піти у цю бригаду, бо вона дуже добре зарекомендувала себе в АТО, у зоні ООС.
– Чи були у вас під час служби ситуації на межі життя і смерті?
– Були. Наш батальйон став базою для тих, хто не зрадив присягу. У повітрі літали думки, що ми підемо у гори обороняти наше Перевальне. Тоді й вирішили, що ми всі загинемо, та не зрадимо присяги.
– Чи поїхали б із Криму, якби не анексія?
– Я гадаю, що я б не поїхав із таких причин: по-перше, краса півострова, по-друге, служити з тими офіцерами, які з нами вийшли з Криму, завжди було би приводом до гордості, тож ми б, напевно, й далі проживали б у Криму.
– Які, на вашу думку, головні зміни в Криму відбулися за 10 років окупації? Що змінилось у свідомості людей?
– На мою думку, зміни у Криму відбулися швидше негативні, адже багато що змінилося на гірше. Зрозуміло, що там панує ворог, у нас багато людей залишили свої домівки, а на їхні місця прибули інші, зазомбовані РФ, і це змінило Крим як півострів.
Зміни у свідомості людей – це те, що у більшості своїй вони стали зазомбованими.
– За яких умов російська армія може покинути Крим?
– Російська армія залишить Кримський півострів після того, як Збройні сили України дадуть гідну відсіч на Донецькому, Луганському й Запорізькому напрямках, а потім перейдуть до Криму, або навпаки. Інакше кажучи, почнуть повертати свої землі назад. Просто треба дати гідну відсіч, вигнати їх із нашої землі.
– Як ви бачите своє повернення до Криму?
– Своє повернення бачу так: відбудуться штурмові дії, тоді відновляться частини – і будемо далі служити вже на Кримському півострові, навчатися й виховувати своїх дітей.
Фото: Pixabay
– Якими мають бути дії України після деокупації Криму щодо колаборантів і росіян, які встигли там оселитися за 10 років?
– З ними треба вчинити так само, як вони вчинили з нами у Криму, з нашими військовослужбовцями, з родинами. Треба вигнати їх якнайдалі, а офіцерів, які не були та не є гідними служити у ЗСУ, які зрадили присягу, віддати під суд.
– Яким ви бачите статус кримськотатарського народу після деокупації?
– Вони давно там поселилися, тож мають таке саме право, як і українці, проживати у Криму, розвивати свою культуру та підтримувати подальше процвітання їхнього народу.
