Дитинство без привілеїв, перші заробітки ще у шкільні роки та раннє відчуття відповідальності — підприємець Сергій Тіханов відверто розповів, як формувався його характер і чому саме цей період став фундаментом усього подальшого життя.
Сергію, яким ви пам’ятаєте своє дитинство?
Моє дитинство не було якимось легким чи безтурботним. Це було звичайне життя без особливих можливостей, але з великою кількістю реальних викликів. Після розлучення батьків ми з мамою переїхали в невелике місто, і я дуже швидко зрозумів, що потрібно розраховувати в першу чергу на себе. Це не було усвідомлене рішення — це просто було відчуття, що інакше не буде.
Я ріс у середовищі, де всі знали одне одного, але при цьому можливостей було небагато. І ти або приймаєш ці рамки, або намагаєшся їх розширити. У мене з дитинства було внутрішнє бажання рухатися далі.
Коли ви вперше почали працювати і що це була за робота?
Я почав працювати ще у школі, у старших класах. Це не була символічна підробітка — це була реальна робота. Влітку я працював на лісопилці підсобним робітником. Це фізично важко, але саме такі речі дуже добре показують, що таке гроші і як вони заробляються.
Паралельно була ще одна робота — я їздив містом велосипедом і вмикав та вимикав вуличне освітлення. Це звучить просто, але насправді це велика відповідальність. Ти маєш об’їхати все місто, незалежно від погоди чи настрою, і зробити це вчасно.
Що вам дала така рання відповідальність?
Вона дуже сильно змінює мислення. Коли ти ще підліток, але вже розумієш, що від тебе залежить результат — ти не можеш дозволити собі бути безвідповідальним. У мене не було періоду, коли можна було “нічого не робити”. Я завжди був у процесі — або навчання, або робота.
Це сформувало дисципліну. І це те, що потім дуже допомогло в житті, особливо в бізнесі.
Чи було місце для розвитку, хобі?
Так, і це важливо. Я намагався не обмежуватися тільки роботою. Займався спортом — футбол, велоспорт, плавання. Ходив на різні гуртки: технічні, навіть музичні — вчився грати на баяні.
Це давало дуже широкий досвід. Зараз я розумію, що це сформувало гнучкість — я легко адаптуюся до нових умов і не боюся пробувати нове.
Як ви ставилися до грошей у той період?
Я дуже рано почав розуміти їхню цінність. Я не витрачав їх просто так. Наприклад, сам оплатив навчання в автошколі. Для мене це було принципово — я хотів сам досягати, а не залежати від когось.
Це сформувало певний підхід до життя: якщо ти хочеш результат — ти маєш вкладатися.
Коли з’явилося бажання змінити своє життя і поїхати?
Досить рано. Я бачив, що можливості в маленькому місті обмежені. І розумів, що якщо залишуся — нічого кардинально не зміниться. Тому після школи я прийняв рішення їхати до Києва.
Це було непросто — без чіткого плану, без гарантій. Але я відчував, що це правильний крок. І зараз розумію, що саме це рішення стало одним із ключових у моєму житті.
