Днями на території храму святих страстотерпців Бориса і Гліба у Вишгороді відбулися роботи з демонтажу старовинного пірофілітового саркофага ХІІ-ХІІІ ст. зі старого дерев’яного каркаса і монтажу на новий металевий каркас з метою збереження цього історичного артефакту для майбутніх поколінь, зважаючи на крихкість цього матеріалу – овруцького шиферу.
Саркофаг було випадково виявлено у 1853 р. на городі вишгородського священника Михайла Сікачинського поблизу Борисоглібського храму. Біля похованого лежала бронзова церковна печатка, а на пальці – перстень. Після побудови цегельного храму святих страстотерпців Бориса і Гліба у 1863 році за проєктом архітектора Костянтина Тона, саркофаг було встановлено біля північної стіни храму на постаменті. За радянської доби плити були розтягнуті по городах місцевими мешканцями й лише після реконструкції церкви в 1990-х рр. знайдені, зібрані та встановлені біля храму, але вже біля південної стіни.
З часом саркофаг почав руйнуватися під впливом погодних умов та нестійкої дерев’яної основи, яка покосилася під вагою плит і ця ситуація могла спричинити ще більші руйнування. Тому у процесі здійснення пам’яткоохоронної діяльності Вишгородським історико-культурним заповідником було прийнято рішення розібрати саркофаг, оцифрувати та встановити на новий металевий каркас.
Споруджено гробницю з так званого овруцького шиферу чи пірофіліту, порізаного на плити, які скріплені залізними скобами. Цей камінь є однією з найбільш рідкісних сланцевих порід і зустрічається лише в одному місці – на Овруцькому кряжі на півночі Житомирщини. Міцність матеріалу і легкість його обробки зумовили не лише широкий попит на вироби з пірофіліту в межах Київській Русі, але і їх експорт в інші країни. Шиферні саркофаги цього типу являли собою прямокутний ящик із шести плит і на теренах Русі були найпоширенішими.
Зазвичай в саркофагах з овруцького шиферу ховали князів та церковних сановників. Наявність церковної печатки може означати належність небіжчика до числа священнослужителів високого сану, але предмет міг потрапити до могили і випадково. В церкві свв. Бориса і Гліба та біля неї могли знаходитись і інші поховання в саркофагах, рештки яких були знайдені археологами під час розкопок.
Саркофаг біля Борисоглібського храму завжди викликав щире здивування туристів, які дізнавалися, що це – автентичний саркофаг, у якому був похований якийсь знатний вишгородець понад вісім сотень років тому.
Вишгородський історико-культурний заповідник висловлює щиру подяку Вишгородській міській раді й, особисто, міському голові Олексію Момоту, та КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради за надання допомоги і механізованої техніки – крана-маніпулятора для здійснення цих надзвичайно важливих робіт з збереження історичної та культурної спадщини для нащадків.
14 жовтня 2024 року, під час вшанування Вишгородської ікони Божої Матері в храмі святих страстотерпців Бориса і Гліба, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Предстоятель Православної Церкви України Епіфаній здійснив візит до Вишгородської єпархії й очолив Божественну літургію. Після завершення служби Блаженнійший ознайомився з безцінним артефактом – саркофагом ХІІ-ХІІІ ст. який йому представила директорка Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко і розповіла про його історичну цінність та про заходи спрямовані на збереження цієї унікальної пам’ятки.
Організатором робіт став Вишгородський історико-культурний заповідник в особі директорки ВІКЗ к.і.н. Влади Литовченко, завідувача відділу археології, наукового співробітника Інституту археології НАН України к.і.н. Дмитра Бібікова та завідувача відділу охорони пам’яток історії, археології та культури КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник», молодшого наукового співробітника Інституту археології НАН України Івана Зоценка.Також велику допомогу надав настоятель храму святих страстотерпців Бориса і Гліба протоієрей Віталій Клос — доктор наук з богослов’я, професор, проректор з наукової роботи Київської православної богословської академії.
