В січні резонанс у соцмережах викликала новина, що виробник меблів “Ламелла” на Закарпатті планує залучити 160 трудових мігрантів із Бангладешу. Підприємство нібито вело перемовини з Міністерством закордонних справ про працевлаштування іноземців і навіть підготувало ліжко-місця у власному готелі.
Українці обурювалися такою ініціативою: мовляв, чому компанія не наймає вітчизняних робітників? ЕП зв’язалась з “Ламеллою”, аби дізнатися причини такого рішення, але там відповіли, що інформація про плани з працевлаштування мігрантів “не відповідає дійсності”.
Втім, через деякий час комерційний директор меблевого підприємства Ярослав Щербан розповів виданню Zaxid.net, що працевлаштувати іноземців там все ж таки планували, але лише 60 робітників. Однак наразі жодного громадянина Бангладешу в штаті підприємства так і немає.
Залучення трудових мігрантів є сталою практикою для розвинених країн. Наприклад, у Євросоюзі – одному з основних регіонів, який вітає імміграцію – майже чверть найманих працівників були іноземцями, свідчать дані Міжнародної організації праці.
Попри те, що іноземці роблять свій внесок у розвиток економіки, заповнюючи дефіцит робітничої сили, часто вони зустрічають спротив з боку ксенофобські налаштованих місцевих громадян. На жаль, такі настрої мають місце і в нашій державі.
Чи зможе Україна, яка втратила близько 7,5 мільйонів людей через військову агресію РФ, залучати робочу силу з інших країн для розвитку економіки та повоєнної відбудови, та чи варто цього боятися?Скільки в Україні іммігрантів
У 2021-2024 роках дозвіл на в’їзд на територію України (для громадян країн, з якими не діє безвізовий режим) отримало близько 28 тисяч іноземців, свідчать дані Державної міграційної служби. Кількість отримувачів нових віз за цей час зменшилась утричі, – до 4,2 тис за підсумками 2024 року.
Загалом, станом на кінець минулого року на обліку міграційної служби з тимчасовим перебуванням значились 47 тисяч іноземців, в той час, як у 2021 році їхня кількість була вчетверо більшою – 189 тисяч осіб. Торік оформили 17 тис. посвідок на тимчасове проживання в Україні проти 81 тис. у довоєнному році. Статистика враховує як нові дозволи, так і ті, які продовжили.
За останні чотири роки тренд на імміграцію в Україні має чітку низхідну динаміку. Втім в міграційній службі зазначають, що “трудова міграція” і залучення бізнесом висококваліфікованих кадрів – різні речі. В першому випадку мова йде про осіб, які тимчасово перебувають і працюють в країні, а в другому – тих, хто має право в межах квоти на міграцію отримати дозвіл на постійне проживання.
Трудових мігрантів також стає менше, свідчать дані Державної служби зайнятості (ДСЗ). Саме цей орган відповідає за видачу дозволів на працевлаштування іноземців та осіб без громадянства. Так, за 2024 рік видали 4,7 тис таких дозволів, продовжили – 1,4 тис, і відкликали – 4 тис. Для порівняння, у 2021 році видали 16,2 тис дозволів.Попит на іноземців
На початку 2023 року на дефіцит кадрів скаржилося 20% підприємств, а вже наприкінці 2024-го – близько 80%, йдеться в результатах опитування бізнесу, яке проводить Національний банк. Однією з причин нестачі робітників є залучення чоловіків до лав Збройних сил, пояснює перший віцепрезидент Торгово-промислової палати (ТПП) Михайло Непран.
Бізнес справді розмірковує над тим, як “завезти” в Україну іноземну робочу силу, проте поки немає підстав казати, що він “волає” про необхідність трудових мігрантів, каже президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.Річ у тім, що для бізнесу собівартість іммігранта наразі вища, ніж витрати на найм українця. Зокрема, роботодавець має компенсувати іноземцю переїзд, знайти йому житло та закріпити за ним “опікуна” (особу, яка допомагатиме адаптуватись в Україні). До того ж, за дозвіл на працевлаштування роботодавцю потрібно сплатити адміністративний збір – від 15 до 30 тис грн, залежно від терміну його дії.
“Бізнес розуміє, що залучати іноземців буде вкрай складно і хтось йде шляхом автоматизації виробництва, залученням жінок, літніх людей або осіб з інвалідністю. Шукають внутрішні резерви”, – пояснює Воскобойник. Читайте також: Зарплати зростають, але людей бракує: що відбувається на українському ринку праці
За словами Непрана, у поодиноких випадках підприємці, зокрема у будівельній та аграрній галузях, запрошують на роботу в Україну висококваліфікованих спеціалістів з-за кордону. “Чорноробочі нецікаві. Варіант мігрантів, як роблять в Росії, коли їх залучають, щоб вони підмітали вулиці, – це не цікаво бізнесу”, – стверджує віцепрезидент ТПП.
Він каже, що бізнесу потрібні люди, які будуть ментально та культурно ближче до України, зокрема фахівці з колишнього соцтабору або балканських країн – Сербії або Північної Македонії.Мігранти з’являться після війни, але є умови
Необхідність залучати трудових мігрантів може постати перед українською економікою після завершення війни. Ще у липні 2023 року Мінекономіки повідомляло, що протягом наступних десяти років доведеться додатково залучити 4,5 мільйона осіб на ринок праці для повоєнної відбудови. Така кількість робочих рук необхідна, аби економіка країни зростала на 10% щороку, каже Воскобойник.
Водночас з України продовжують виїжджати громадяни: у 2024 році чистий відтік становив 500 тисяч осіб, а у 2025 році, за прогнозом НБУ, країну залишать ще 200 тисяч українців. Президент асоціації з міжнародного працевлаштування припускає, що після того, як відкриються кордони, державу покинуть ще до двох мільйонів осіб. Читайте також: Україні не вистачає 4,5 мільйона працівників. Як подолати дефіцит робочої сили?
Для підтримки кількості населення в країні на сталому рівні потрібно щороку залучати по 250-300 тисяч трудових або звичайних мігрантів, стверджує Воскобойник. “У нас зараз щороку зникає місто розміром з Житомир”, – додає він.
Чому немає охочих працювати в Україні? Відповідь очевидна – це війна з Росією. До тих пір, поки вона триває, країна залишатиметься не привабливою для трудових мігрантів, каже Непран.
Ще одна причина – конкуренція за працівників з роботодавцями з Польщі, Німеччини та інших європейських країн, які мають значно вищий розмір зарплати та менш зарегульовану міграційну політику, каже Воскобойник.
Українська міграційна система занадто складна та забюрократизована, що створює перешкоди для залучення працівників з-за кордону. Наразі для початку роботи мігранта його роботодавець спершу повинен отримати дозвіл на працевлаштування у ДСЗ. Після цього людина має отримати дозвіл на в’їзд (якщо в України немає безвізового режиму з країною його походження) і посвідку на тимчасове проживання у міграційній службі. Читайте також: Олексій Баранов, A Development: До України привозитимуть будівельників з Філіппін і Пакистану. Ми на це приречені
Для збільшення потоку трудових мігрантів після війни увесь цей процес потрібно спростити. Наприклад, об’єднати дозвіл на працю з посвідкою на тимчасове проживання, як роблять у деяких країнах ЄС. Це дозволить зменшити бюрократичні перепони для працевлаштування іноземців.
Ще один спосіб залучення іноземної робочої сили – продовження термінів перебування студентам з інших країн після завершення навчання. Громадянам ЄС можна надати право працювати без додаткової “бюрократії”, так само як українським біженцям дозволили працювати у країнах Євросоюзу.
Не менш важливою умовою для сталої міграції є комфортні умови для ведення бізнесу і роботи, кажуть Непран і Воскобойник. І тоді українці будуть повертатися, а іноземці – “створювати черги на кордоні”.
