Ситуація на польсько-українському кордоні збурює багато емоцій в українців останніми днями. Дії польських мітингувальників вчергове підняли історичні травми, пов’язані з голодомором, а відверті провокації із закликами путіна навести лад взагалі породжують питання: чи втратила Україна друга і помічника в обличчі Польщі?
Натомість через емоційну забарвленість ситуації ми не звертаємо уваги на те, що польські протести аграріїв є частиною загальноєвропейських. Але саме у Польщі їх вміло використовує російська пропагандистська машина.
Протести фермерів ширяться всією Європою: що вимагають і як зав’язана тут Україна
Аграрії протестують одночасно у кількох європейських столицях. 2 тижні тому у Брюсселі 1,5 тисячі тракторів на чолі з фермерами перекрили центр міста. Депутатів Європарламенту закидали петардами та яйцями.
У Франції протестувальники перекривали всі основні шляхи навколо Парижа.
А може хтось помітив як нещодавно центр Берліну перекрили фермери на тракторах? Чи може щось чули про сотні тракторів на вулицях столиці Іспанії?
Аграрні протести в Європі розплановані до 4 червня, за кілька днів до виборів у Європарламент. А власне 4 червня має відбутись кульмінація – загальноєвропейський протест фермерів у Брюсселі.
У європейських фермерів є чіткі вимоги. Вони прагнуть дотацій, більш ліберальної екологічної та кліматичної політики, гнучкого законодавства та жорсткішого контролю за продукцією, яка імпортується з-поза кордонів ЄС.
Європейські вимоги суттєво впливають на собівартість продукції, що, у свою чергу, знижує конкурентоспроможність європейських аграріїв.
До зниження конкурентоспроможності європейських фермерів також можна додати високу врожайність у США, Бразилії, та, чорт візьми, рф. Бразилія є найбільшим експортером цукру до ЄС.
Частка ж експорту цієї продукції з України до ЄС – усього лиш 2% від внутрішнього споживання цукру усього Європейського Союзу. Аналогічна ситуація із експортом курятини – наша частка на європейському ринку знаходиться на рівні усього 2-3%, що аж ніяк не може впливати на ціну і бути інструментом демпінгу.
Таким чином, європейські фермери не висловлюють свого обурення щодо експорту української аграрної продукції. У контексті загальноєвропейських протестів – жодних згадок про українське зерно і антиукраїнських гасел. Чому ж вони є головною темою для протестів фермерів у Польщі, де зерно проїжджає транзитом до інших європейських країн?
Чому Польща висипає українське зерно?
Український експорт зерна не спричиняв експансії на польському ринку. Пшеницю, ячмінь, кукурудзу, ріпак Україна до Польщі також не експортує. Все зерно їде транзитом через територію Польщі. Лише невеликі об’єми насіннєвого ячменю та кукурудзи експортувалися цьогоріч безпосередньо до Польщі.
У Польщі аграрний рух переріс у політичну і відверто антиукраїнську акцію. У діях протестувальників все більше можна побачити елементи професійних політичних технологій, які мають за мету погіршити відносини між двома країнами та ускладнити економічну ситуацію в Україні у часи, коли зовнішня підтримка слабшає.
Затримки у роботі аграрного сектору аграрної країни нам дорого обходяться. Для статистики: сільськогосподарські підприємства України сплатили 63,8 млрд грн податків у бюджети всіх рівнів у 2022 році та 70,1 млрд грн сплачено податків в 2023 році. За рахунок цих коштів відбувається фінансування ЗСУ та оборонних цілей.
Візьмемо, для прикладу, вже два акти з розсипанням зерна. Це питання надзвичайно болюче для нашого народу. Режисери зернової акції чудово це знають, бо їхні ж прадіди влаштували нашим прадідам голодомор.
Зараз протестувальники на україно-польському кордоні озброїлись радянськими прапорами. Назвіть мені, будь ласка, з одного разу організацію, яка всюди носить радянську символіку і одночасно втручається у внутрішньополітичні справи інших держав? Це #Russiaisaterroriststate. Вона ж є очевидним вигодонабувачем, бенефіціаром подібних політичних акцій.
Радикальні протести з прапором СРСР, плакатом “Путіне, розберися з Україною, Брюсселем і нашим урядом”, перекриття залізниці сприяють лише інтересам росіян.
Зараз ми переживаємо пік ситуацій на кордоні. Нагнітати атмосферу вигідно, коли найбільше болить – до другої річниці з початку повномасштабного вторгнення. Але варто готуватися до того, що провокації не скоро вщухнуть.
Росія буде шукати і створювати будь-які можливості роздмухувати конфлікт і емоції аж до 21 квітня 2024 року, коли у Польщі пройде другий тур місцевих виборів.
Маємо ситуацію, коли менше 6% влади, користуючись величезною популярністю фермерського питання, створює проблеми, які можуть спричинити реальні безпекові загрози на території ЄС.
Нам варто знайти шлях вирішення цього питання у найбільш спокійний формі, як емоційно це не було б важко. Українці не повинні піддаватися впливу на чергові акції від невідомих зернових ДРГ, як цього не хотілось б замовникам провокацій.
Питання українсько-польського кордону – принципове питання національної безпеки. Саме тому, рішення має бути прийнято на вищому політичному рівні двох держав.
Разом із тим, маємо на парламентському та урядовому рівнях паралельно працювати над вирішенням аграрного питання. Наприклад, 21 лютого на засіданні підкомітету Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури розпочався розгляд законопроєкту №4560.
Він має на меті імплементацію Регламенту (ЄС) №1071/2009 та гармонізацію національних правил з перевезення пасажирів та вантажів з європейськими. Це задовольнить одну з вимог польських перевізників і, відтак, зменшить частину напруги.
Низку питань можна вирішити на рівні профільного комітету Європарламенту. Це все є складовими елементами на шляху розв’язання однієї проблеми.
І варто пам’ятати найважливіше.
Основне у наших стосунках з Польщею – це те, що 24 лютого 2022 року вони прийняли мільйон наших біженців. Нагодували, зігріли та врятували життя наших жінок та дітей.
А те, що зараз на кордоні – мине, як і дата виборів. Хоч, звісно, емоційний осад може залишитися. Але у нас з Польщею один ворог на двох. І поки ми його не перемогли, варто шукати будь-які шляхи порозуміння.
