25 червня в галереї «Скрипаль на даху» відбудеться відкриття виставки Сергія Серневича «Вартові підсвідомого. Обличчя призабутих смислів».
Людина звикла вважати себе єдиною істотою. Ми говоримо: «Я думаю», «Я відчуваю», «Я хочу».
Проте внутрішній світ ніколи не був єдиним. У глибинах нашої свідомості живуть десятки голосів, образів і станів. Одні прийшли з дитинства. Інші дісталися нам від предків. Ще інші народилися з колективної пам’яті людства. Більшість із них неможливо описати словами. Але інколи вони проявляються у сновидіннях, фантазіях, страхах, осяяннях і творах мистецтва.
Виставка «Вартові підсвідомого» пропонує поглянути на цих невидимих мешканців внутрішнього світу.
Перед глядачем постають істоти, яких неможливо зустріти в природі й неможливо віднести до будь-якої культури. Вони нагадують водночас ритуальні маски, прадавніх ідолів, дитячі малюнки, шаманські тотеми та образи сучасного візуального світу. Вони здаються одночасно знайомими й чужими.
Кожну роботу можна сприймати як окремого персонажа внутрішнього всесвіту людини. Не як портрет конкретної істоти, а як візуальне втілення певного стану свідомості, почуття, імпульсу чи архетипу.
Перед вами портрети істот, яких не існує. Саме тому вони здаються знайомими.
Художник створює власну мову, побудовану на повторюваних символах. Очі стають знаком спостереження і самопізнання. Маски говорять про множинність людської особистості. Орнаменти перетворюються на сліди пам’яті. Яскраві барви та ігрові форми приховують глибоку внутрішню драматургію.
Художник свідомо відмовляється від реалістичного зображення. Спрощення форми, перебільшені очі, умовні обличчя та насичені кольори дозволяють йому говорити не про зовнішність, а про внутрішній стан. Так само діяли творці африканських масок, народних тотемів і багатьох архаїчних культур світу, для яких важливо було не відтворити людину, а показати її сутність.
У цьому сенсі роботи Сергія Серневича продовжують одну з найдавніших художніх традицій людства. Від наскельних малюнків і тотемів первісних племен до африканської пластики, від народного мистецтва Океанії до сучасного Art Brut, від Поля Гогена до Жана-Мішеля Баскія — митці знову і знову намагалися повернутися до образу як носія смислу, а не як копії реальності.
Підзаголовок виставки — «Обличчя призабутих смислів» — відкриває ще один важливий вимір прочитання.
Сучасна людина живе серед величезної кількості інформації, але дедалі рідше звертає увагу на міфи, ритуали та символи. Багато давніх смислів втрачено або призабуто. Проте вони не зникли остаточно. Вони продовжують існувати в глибинних шарах культури та людської свідомості, набуваючи нових форм і очікуючи на мить, коли їх знову помітять.
Ці образи можна сприймати як свідчення існування внутрішнього світу, який зазвичай залишається прихованим від нашої уваги. Вони нагадують, що людина живе не лише серед речей і подій, а й серед символів, пам’яті, міфів та образів, які формують її уявлення про себе і світ.
Виставка не пропонує готових відповідей і не нав’язує єдиного тлумачення. Вона запрошує глядача до дослідження власної внутрішньої території.
Можливо, найзагадковіші персонажі цієї експозиції живуть не на стінах галереї.
Можливо, вони живуть всередині нас.
