1961 рік, Москва. Кортеж із першим космонавтом Юрієм Гагаріним прямує до Красної площі. В одному з останніх автомобілів у колоні їде Сергій Корольов із дружиною. Через натовп на площі подружжя не змогло потрапити на святкування й поїхало дивитися парад по телевізору.
Іронічно, але видатний конструктор, який причетний до запуску першого супутнику та польоту людини в космос, часто залишався поза урочистостями, до яких мав безпосередній стосунок. Його ім’я і навіть українське походження роками тримали в таємниці.
Науковці незалежної України також часто залишаються в тіні. Маленька зарплата, відсутність перспектив та престижу професії фактично маргіналізували цю професію. Часто можна почути, що викладачі залишаються в університетах, бо не вміють працювати в конкурентних ринкових умовах та не хочуть виходити із зони комфорту.
Проте далеко не всі відповідають цим стереотипам. Університети складаються не лише зі студентів та навчального процесу довкола них, а й з дослідницьких лабораторій, наукових центрів та цілих шкіл, що змогли зберегти свою експертизу. Крім того, особливий поштовх науці дала велика війна в Україні і нагальна потреба у виробництві власної зброї.
“Економічна правда” поспілкувалася з представниками університетів, щоб дізнатися, як українська наука може підтримати бізнес. Наведені приклади лише частково ілюструють, як унікальні кадри не лише зберегли свою експертизу, але й стали каталізаторами змін для розвитку українського технологічного бізнесу.
Від послуг з кібербезпеки до ракет
Бізнес часто звертається до закладів вищої освіти за вузькопрофільними послугами та експертизою, які неможливо знайти деінде. В першу чергу, це стосується закладів з історією, унікальним обладнанням та розвиненими науковими школами.
Одним із таких центрів є аеродинамічний дослідницький комплекс Національного авіаційного університету (НАУ). Тут проводяться дослідження для державних і комерційних замовників. На базі комплексу працює дві аеродинамічні труби, які використовують будівельні компанії.
“Часто приходять продувати макети будівель, оскільки роза вітрів може вплинути на систему вентиляції. Після таких тестувань в аеродинамічній трубі можуть змінити орієнтацію або конструкцію будівлі”, – зазначає в.о. ректора НАУ Ксенія Семенова.
З початком великої війни за послугами продуву стали звертатись виробники дронів для перевірки формфактора крила. У лабораторних умовах вони фактично отримують наукове обґрунтування того, як підвищити ефективність крила свого літального апарату. Дізнатись детальну інформацію по кожному проєкту складно, адже компанії працюють з університетами через угоди про нерозголошення конфіденційної інформації (NDA).
В Україні є лише три аеродинамічні дослідницькі комплекси, два з яких розташовані на базі закладів вищої освіти. Окрім того, в університеті працюють фахівці з глибокими знаннями аеродинаміки, які можуть професійно обґрунтувати необхідні зміни.
Університети за правилами бізнесу: як зміниться вища освіта
У квітні 2024 року виробник систем безпеки Ajax Systems почав продаж камер спостереження власного виробництва. Ajax кинув виклик китайським компаніям, які є лідерами на цьому ринку. Над розробкою власної продукції українці працювали близько трьох років. Під час розробки Ajax звертався до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського (КПІ), за допомогою у виготовленні лінз.
За словами засновника Ajax Systems Олександра Конотопського, працівники кафедри оптичних та оптико-електронних приладів – чи не єдині в Україні, хто міг допомогти компанії своєю експертизою.
В Ajax Systems відмовились розповісти деталі самої співпраці, пославшись на NDA. Як розповів ЕП ректор КПІ Анатолій Мельниченко, розробка лінз – не єдиний проєкт для Ajax Systems з університетом в розвитку власних продуктів, не уточнивши деталей.
Національний банк України також звертався до КПІ. “Наші науковці виконували дослідження для НБУ щодо зносостійкості гривні”, – розповідає Мельниченко. Крім того, університет співпрацює з компаніями, проводячи матеріалознавчі експертизи, наприклад, для оцінки якості зварних швів.
“Для прокуратури ми виконували OSINT-дослідження ще тоді, коли цей термін був майже невідомим в Україні. Наші журналісти збирали важливу інформацію для правоохоронців з відкритих джерел”, – додає проректор з наукової роботи КПІ Сергій Стіренко.
За часів радянської окупації у Сумах було сконцентровано виробництво насосів і компресорів. В Сумському державному університеті (СумДУ) діє кафедра, яка розвиває науковий напрямок у цій галузі. Через складнощі в організації співпраці з місцевими підприємствами університет вирішив створити науково-дослідну лабораторію гідродинамічних приводів і установок.
Вплив штучного інтелекту: чому “Нобеля” з фізики та хімії дали психологам і математикам
“Наше дослідне виробництво виготовляє насоси власної розробки. Ми займаємо певну нішу на ринку – обслуговуємо нафтогазові підприємства та цукрові заводи. Основною перевагою наших насосів є велика кількість універсальних деталей, що дозволяє швидко налаштувати їх для прокачування різних середовищ”, – розповідає проректор з наукової роботи СумДУ Анатолій Чорноус.
Науковці з СумДУ також брали участь у проєкті Antares – розробці ракети-носія американською компанією Northrop Grumman Innovation Systems. Основну конструкцію її першого ступеня та частину наземного обладнання розробило конструкторське бюро “Південне”, а виготовлялось воно на Південному машинобудівному заводі.
“У двигуні цієї ракети-носія є невеликий за габаритами, але потужний турбонасос, який подає паливо і має високу швидкість обертання ротора. Ресурс роботи турбонасоса не перевищує п’яти хвилин. Під час роботи насоса на ротор діють великі динамічні навантаження. До наших вчених звернулись фахівці із КБ “Південне” з проханням дослідити динаміку ротора турбонасоса за допомогою моделювання. Дослідження здійснювалось за допомогою спеціальних програм, заснованих на числовому методі скінченних елементів та тривало більше року”, – згадує Чорноус.
Неформальна співпраця
На початкових етапах співпраці між університетами та бізнесом важливу роль відіграє особиста комунікація. “Найчастіше представники бізнесу приходять із запитом через особисті зв’язки або профільні асоціації”, – зазначає Семенова.
Власник бізнесу чи його представник звертаються до університету з певним запитом. Керівництво ЗВО визначає, чи зможуть вони задовольнити цей запит, та хто буде відповідальним за його виконання. Паралельно вираховується вартість кожної послуги, з урахування винагороди, за яку готовий працювати науковець. Така менеджерська робота нагадує консалтингову діяльність.
У Київській школі економіки (KSE) такий вид взаємодії ще раніше вирішили підняти на новий рівень. “Ми повинні були навчитися працювати як консультанти, тому залучали спеціалістів із цієї сфери, зокрема з Deloitte і колишніх співробітників Boston Consulting Group. Вони розвивали культуру співпраці з бізнесом у нашому університеті”, – розповідає ректор KSE Тимофій Брік.
У НАУ після розширення функцій наглядової ради ведуть перемовини із бізнесом напряму. Там наголошують, що якщо компанія прийде в університет з ідеєю для співпраці, вона у будь-якому випадку “зможе домовитись” про таку співпрацю із керівництвом ЗВО.
Для приватних університетів співпраця з бізнесом – це можливість створювати довгострокові партнерства. Постійний контакт із компаніями дозволяє збільшити шанси на нову співпрацю. “У науковців немає звички регулярно нагадувати про себе керівникам компаній”, – додає Брік.
Одним із таких прикладів взаємодії стало дослідження KSE для шведської фармакологічної компанії щодо контрабанди її продукції в Україну. “Це було складне дослідження, оскільки нам потрібно було опитати людей із певними захворюваннями, дізнатись, які препарати вони використовують, чи є серед них іноземні бренди, які купуються контрабандно”, – пояснює ректор KSE.
Хірургія майбутнього: як лікарі з Харкова оперують за допомогою доповненої реальності
KSE також провели опитування лікарів щодо виписування контрабандних ліків. На останньому етапі дослідження здійснювалось моделювання ціни, за якою споживачі відмовлялися б купувати нелегальний товар.
Для Українського католицького університету (УКУ) у Львові співпраця з бізнесом стала можливістю створити для студентів нові напрямки зростання як спеціалістів. Одним з них є робота асистентом викладача, іншим – дослідницька діяльність.
“Половині наших студентів уже після другого курсу пропонують посади Middle-програмістів у ІТ-компаніях. Спочатку це приваблює їх через високі заробітки, часто більші за доходи батьків. Але з часом така робота стає для них рутиною, і вони починають шукати нові виклики”, – розповідає перший проректор УКУ Ярослав Притула.
УКУ співпрацює з великими ІТ-компаніями в напрямку research and development (R&D). “Компанія надсилає проєкти, які її цікавлять, а в університеті формується команда, до якої входять представник R&D-відділу компанії, викладач, який курує проєкт від ЗВО, та група студентів. Зазвичай такі проєкти тривають близько трьох місяців, і якщо результат позитивний, роботу продовжують”, – розповідає в.о. декана факультету прикладних наук УКУ Олесь Добосевич.
Такий формат співпраці дозволяє УКУ не просто стати інкубатором для майбутніх “єдинорогів” (стартапів з оцінкою в 1 млрд дол), але й підвищувати свій науковий рівень через публікації в міжнародних журналах.
Приватний сектор має фінансувати науку
Співпраця бізнесу та ЗВО у залученні експертизи стає одним із головних джерел доходу для університетів. За словами проректора з наукової роботи КПІ Сергія Стіренка, вже зараз надходження до бюджету університету від співпраці з бізнесом становлять десятки мільйонів гривень. У 2024 році від нуково-проєктної діяльності КПІ планував отримати понад 100 млн грн.
Проректор з наукової роботи СумДУ зазначив, що у 2023 році університет отримав 28 млн грн завдяки замовленням від промисловості та підприємств. У цьому році портфель замовлень становить 39,6 млн грн.
Варто розуміти, що державні та комунальні заклади вищої освіти є бюджетними установами, а отже обмежені у використанні доходів. Частину зароблених коштів витрачають на додаткові виплати науковцям за виконану роботу та сплату податків, а решту – на статутну діяльність університету.
Загалом R&D в Україні залишається на хронічно низькому рівні. У 2023 році на науку й дослідження витрачалося лише 0,33% ВВП України, тоді як у розвинених країнах цей показник зазвичай становить 2-3% ВВП.
Балтійська ІТ-республіка. Як Естонія стала технологічним лідером Європи
Здебільшого у країнах з розвиненою економікою наукові дослідження фінансуються приватним сектором. Наприклад, у США, Південній Кореї, Німеччині та Японії частка приватних інвестицій у R&D перевищує 60% загальних витрат. Корпорації активно вкладають кошти в інновації та технології, особливо в таких галузях, як інформаційні технології, фармацевтика та автомобільна промисловість.
За останні роки інтерес бізнесу до співпраці з українськими університетами зріс, зазначають ректори, опитані ЕП. Проте цей інтерес характерний для певної групи компаній – здебільшого великих, які готові інвестувати в дослідження та інновації.
“В ході дослідження з Work.ua ми з’ясували, що близько половини з опитаних компаній у різних регіонах України не співпрацюють із ЗВО. Серед тих, хто співпрацює, значна частина висловлює незадоволення. Водночас великі компанії, такі як “Нова Пошта” та Ajax, задоволені співпрацею, оскільки можуть вкладати значні кошти в дослідження”, – пояснює Брік із KSE.
Попри це вітчизняні підприємці не часто використовують високотехнологічні рішення у своєму виробництві. Частка інноваційних рішень, впроваджених українським бізнесом, залишається низькою. “Частіше це звичайна робота з сировиною чи системами автоматизації”, – пояснює Стіренко.
У 2023 році найбільшу частку коштів на R&D (59,1%) в Україні витратив бізнес. Більшість із них пішли на інженерні проєкти та розвиток технологій (85,2% від галузевих витрат), зокрема на підтримку Збройних сил та відновлення інфраструктури.
Зрештою розвиток вітчизняних технологічних компаній, особливо в оборонній сфері, може стати основою для посилення співпраці бізнесу та університетів, а також підвищення наукомісткості українського ВВП.
Проблеми та виклики
Одним із ключових викликів для університетів залишається нестача молодих співробітників, які не лише викладають, але й залучені до практичних розробок. “Людина, яка тільки читає книжки, але сама не проводить досліджень, зрештою зможе лише переказувати прочитане. Тому важливо, щоб в університетах працювали фахівці, які можуть ділитися своєю експертизою, зокрема з бізнесом”, – наголошує Стіренко.
Часом представники компаній звертаються до науковців напряму, а не через університет. Як правило, так відбувається через недостатнє розуміння того, як організувати співпрацю із ЗВО, бажання зекономити кошти чи намір переманити спеціаліста.
Університети скоротять вдвічі, а студенти конкуруватимуть за гроші: нові “ринкові правила” для вищої освіти
“Це проблематично, оскільки ми не завжди можемо відстежити якість наданих послуг або переконатися, що звернулися до відповідного фахівця. Крім того, викладачі часто занижують вартість своєї роботи, що можуть використати компанії”, – коментує Семенова з НАУ.
Бізнес переманює наукових фахівців не лише з державних, але й з приватних університетів, де рівень зарплати, як правило, набагато вищий. “Часто ми опиняємось у програшній позиції, оскільки кваліфіковані фахівці отримують вигідніші пропозиції від бізнесу”, – зауважує Брік із KSE.
Ще одна проблема – надмірна бюрократія у взаємовідносинах ЗВО та бізнесу. Проблеми можуть виникнути навіть на етапі фінансових розрахунків: кошти державних університетів зберігаються на казначейських рахунках.
Відтак, на них поширюються обмеження, які держава запровадила на час воєнного стану: навіть у разі наявності коштів на рахунку бюджетної установи, вона не зможе ними скористатися, якщо не будуть профінансованими військові видатки.
