Щоб захистити свій будинок від ворога, в Україні треба переплатити близько 100% від ціни в США та Європі. “Обдиралівка” – скажете ви (і це без матюків).
“Необхідність високих податків на зброю” – скажуть деякі політики. Та чи дійсно такі захмарні прайси приносять у бюджет щось суттєве?
Чи є в цьому хоча б грам здорового глузду, враховуючи третій рік війни, яка ще невідомо коли закінчиться, а коли і закінчиться, нас все одно чекатиме “добросусідство” з росією та Білоруссю? На мою думку, відповідь на обидва питання – категоричне ні.
Моя позиція наступна та незмінна:
1. Від збільшення відсотка населення, що володіє нарізною зброєю, вулиці не перетворяться на Бруклін 80-х років, де за мінімальний конфлікт діставали пушку і вбивали візаві. AR-ку не сховаєш у кишеню джинсів або жіночу сумочку. Ця зброя – виключно для зберігання вдома.
2. Її наявність в хаті та уміння нею користуватись дозволяє зупинити зловмисників, які вдираються без запрошення. Чи то просто грабіжник або ж диверсант-росіянин у прикордонних районах.
3. За умови зменшення цін до притомних, а не таких, що треба продавати нирку, нарізну зброю зможе дозволити собі ширший прошарок населення.
У моєму розумінні це такий самий предмет першої необхідності під час нападу росії, як і зарядна станція під час відключень електроенергії.
Будь-який політик мріє залишити за собою певну спадщину. Я хочу, щоб моєю були доступні ціни на гвинтівки в нашій країні.
Найближчим часом ревіталізуємо програму роздачі та отримання стрілецької зброї зі Сполучених Штатів. Якраз мешканцям такого міста у Київській області, яке змогло встояти до заходу ЗСУ виключно через подвиг людей, які мали власну зброю і силу духу нею скористатись.
Далі – відповідний законопроєкт.
Починаємо боротьбу. Легкою вона не буде.
Опубліковано з дозволу автора
