Історія українського електромотоцикла MYBRO розпочалася з гаража, де підприємець з двома вищими освітами Денис Дімов вирішив зібрати собі мотоцикл на електротязі з китайських запчастин. Результат задовольнив одесита, і він вирішив масштабувати проєкт.
За кілька років Денис найняв команду інженерів та конструкторів, які розробили дизайн та софт для кількох моделей електроскутерів і електромотоциклів. Топова версія останніх може розганятися до 200 км на годину та проїжджати на одному заряді до 400 км.
Після початку великої війни підприємець зосередився на випуску електромотоциклів для військових, які постачає для за собівартістю.
Від невеликої майстерні до конструкторського бюро
Перший зібраний власноруч мотоцикл наштовхнув Дімова на думку, що такий транспорт може бути цікавий ще комусь. Тож впродовж півтора року він обдумував можливість запуску бізнесу на електромотоциклах у класичному одеському стилі – “купив там, продав тут”.
“У 2017 році я замовив контейнер нових електромотоциклів із Китаю. Більша частина з них прибула у неробочому стані. Для мене це стало шоком. На той момент я був підприємцем-початківцем і вклав у цю справу більшу частину капіталу. Тоді я зрозумів, що потрібно навчитися складати мотоцикли самому або шукати майстрів”, – розповідає підприємець.
Першою чергою Дімов зайнявся відновленням партії бракованих електромотоциклів з Китаю. Так виникла невелика майстерня. “Згодом ми почали оптимізовувати різноманітні рішення – батареї, програмне забезпечення, конструкцію електромотоциклів”, – пояснює він.
Колеса для Javelin та зарядка для Starlink. Як у Тернополі виготовляють електробайки для військових
У 2018 році підприємець презентував перший прототип кросового (призначеного для змагань) мотоцикла, на якому взяв участь в аматорських змаганнях. Так виник бренд MYBRO. Невеликий цех працював як центр великовузлової збірки, де з китайського “заліза” складали скутери і електромотоцикли.
У компанії розробили три моделі електроскутера та дві – електромотоциклів. Топова версія електромотоцикла може розвивати швидкість до 200 км на годину та проїжджати до 400 км на одному заряді батареї у міському режимі.
Підприємець інвестував близько 150 тис дол у виробництво в Одесі, яке працює у форматі конструкторського бюро. “Кошти інвестували не у велике промислове обладнання, а у лабораторне обладнання, яке використовують у конструкторських бюро – точна мікроелектроніка, 3D-друк, фрезерні та токарні станки”, – каже засновник MYBRO.
За короткий проміжок часу майстерня підприємця налагодила співпрацю з відомими українськими ритейлерами як сервісний центр: у 2019 році із мережею “Фокстрот”, згодом – з АЛЛО. “Вони продавали китайські електроскутери, половина з яких приїжджала у несправному стані, а ми їх ремонтували”, – пояснює Дімов.
Відродження “Волинянки” чи дешевий “китаєць”: що відомо про український електромобіль LUAZ
У тому ж році компанія почала співпрацювати із стартапом Zelectra, який залучив австрійське фінансування для запуску шерингового сервісу електросамокатів в Україні.
“Ми зібрали 350 електромопедів, розробили програмне забезпечення для віддаленого керування цим транспортом”, – пригадує підприємець.
У 2020 році до компанії звернулися представники мережі “Сільпо” із запитом на розробку електроскутера для служби доставки. Через рік замовник призупинив проєкт, але Дімов вирішив продовжити роботи з розробки цієї моделі скутера.
“У січні 2022 року “Сільпо” повернулося до цього проєкту, але через два місяці розпочалася війна і все знову згорнули. Ми продовжили працювати над розробкою скутера і у 2023 році вже мали прототип, розробили класну модель, яка заряджається за півтори години і має 140 кілометрів запасу ходу”, – зазначає підприємець.
50 таких електроскутерів згодом замовила “Нова пошта”.
Електромотоцикл для ЗСУ
У 2022 році до майстерні MYBRO почали звертатися із запитами на розробку електромотоцикла для виконання бойових завдань на фронті. Інженери та конструктори зосередилися на цій потребі і від початку великої війни збирають електромотоцикли лише для військових.
Під бойові завдання адаптували існуючу модель спортивного мотоцикла “Хуліган”. Такі мотоцикли використовують морська піхота, територіальна оборона та деякі інші підрозділи.
“Для військового електромотоцикла ми переробили готову китайську раму приблизно на 50%. Також розробили мікроелектроніку: контролер і блок управління двигуном, програмне забезпечення. Тобто інтелектуальна частина – на 90 відсотків наша розробка”, – ділиться Дімов.
Батареї складають самостійно із готових блоків китайського виробництва. Їхню архітектуру та електроніку для управління розробили в Україні.
“Електромотоцикли мають низку переваг – вони тихі, мають хорошу тягу та високу прохідність. Третя особливість, яка має принципове значення, – електромотоцикл не видно у тепловізор. Температура двигуна дорівнює температурі тіла людини, тому його можна замаскувати так само, як людину”, – пояснює засновник MYBRO.
Від електровантажівки до багі. Як інженер з Кривого Рогу виготовляє легкі машини для військових
Комерційна вартість електромотоцикла, який компанія розробила для потреб оборони, становить 8,5 тис дол. Військові отримують їх за собівартістю – 6,3 тис дол. Мотоцикли привозять в Україну в розібраному вигляді і збирають під замовлення в Одесі. З міркувань безпеки компанія відмовилась від зберігання техніки на складі.
За період існування майстерні вдалося зібрати кілька тисяч електромотоциклів. Пік виробництва припав на 2021 рік. Після початку великої війни попит на електромотоцикли суттєво впав, тому компанія значно скоротила обсяги збірки і зосередилася лише на електромотоциклах для військових.
“Сплеск попиту серед звичайних людей був у другій половині 2022 року, коли був дефіцит пального. Тоді нам вдалося швидко розпродати весь склад електроскутерів. Останні пів року у нас купують електромотоцикли лише військові. Після зміни кон’юнктури ринку наша команда сфокусувалася на виході на американський ринок”, – каже засновник MYBRO.
Найбільша проблема – спеціалісти
Дімов пригадує, що до 2022 року компанія не відчувала браку кадрів: одних тільки майстрів з ремонту електротехніки було дванадцять. Після початку великої війни штат компанії суттєво скоротився, наразі у команді залишилося лише два конструктори.
“Обидва конструктори у підвішеному стані, бо я не можу вирішити питання їхнього бронювання. Якщо питання не вирішиться, ми втратимо спеціалістів. Це ключова проблема для українського бізнесу, який щось розробляє. Процедура бронювання навіть для тих людей, які виробляють щось безпосередньо для перемоги, є складною і бюрократизованою”, – зізнається засновник компанії.
Наприкінці 2023 року команда MYBRO стала однією із десяти українських стартапів, які представили Україну на Consumer Electronics Show (CES – виставка побутової електроніки) у Лас-Вегасі. “На виставці ми були представлені заочно, бо не змогли виїхати з України: не погодили виїзд у Держприкордонслужбі”, – пояснює підприємець.
Виробництво, яке неможливо знищити ракетами. Як у Франківську виготовляють дрони-камікадзе для фронту
Складнощі з кадрами в Україні та нові контакти після участі у міжнародних заходах підштовхнули підприємця до розширення та часткової релокації компанії за кордон. Виробничу частину засновник компанії вирішив перенести до США.
Там він знайшов партнерів, готових інвестувати 1,4 млн дол у створення цеху крупновузлової збірки електромотоциклів MYBRO у Далласі.
Команда інженерів та дизайнерів за можливості залишатиметься українською. Конструкторське бюро в Одесі також залишиться. “Наші вміють це робити добре. І вони зроблять це дешевше, ніж американці, і якісніше, ніж китайці”, – каже Дімов.
Майбутнє одеських електромотоциклів
Підприємець зараз перебуває у США, де разом із партнерами працює над залученням фінансування та запуском виробництва електромотоциклів. Він бачить два варіанти розвитку свого бізнесу, і обидва залежать від подій на фронті.
“Оптимістичний сценарій полягає у запуску великовузлової збірки в Україні, якщо до кінця цього року закінчиться активна фаза війни. Тут це зробити дешевше, ніж у США чи навіть Китаї, а інженери і конструктори надійніші.
Песимістичний сценарій: якщо війна в Україні триватиме й далі, виробництво буде в Китаї, крупновузлова збірка – в США, а згодом і саме виробництво перенесемо у США”, – резюмує Дімов.
